Що таке персона
Персона — це форма адаптації. Той образ себе, у який психіка поступово збирає все, з чим у цьому світі безпечніше. Те, що краще приймають, що не соромлять. Те, що дає любов, увагу, контакт, відносну безпеку.
Як формується персона
- Через власний афективний досвід
- Через спостереження
- Через культурні образи
- Через ідентифікацію
Персона будується з того, від якого афекту психіка намагається себе врятувати.
адаптаційні частини — це внутрішні способи виживання.
А персона — це той образ, у якому ці способи виживання виражені назовні.
І що ж з персоною не так
Спочатку персона рятує, а потім починає вже серйозно обмежувати наші прояви.
Коли людина занадто зростається з персоною, внутрішня організація стає жорсткішою, і цей образ стає одним з головних орієнтирів психіки.
Будь-який виклик цьому образу переживається дуже болісно:
- помилка;
- критика;
- слабкість;
- розгубленість;
- потреба в допомозі;
- ситуація, де я не знаю;
- ситуація, де я не найкраща;
- ситуація, де я не особлива;
- ситуація, де я не зручна;
- ситуація, де я не сильна.
Це переживається як загроза внутрішній стабільності.
Ціна жорсткої персони
Людині стає важче:
- бути спонтанною;
- не контролювати враження;
- бути різною;
- визнавати слабкість;
- не знати;
- помилятися;
- просити;
- бути в контакті без ролі;
З’являються дуже характерні відчуття:
- я не знаю, чого хочу;
- я ніби живу не своє життя;
- я постійно втомлена;
- я не можу розслабитися;
- я не дуже розумію, де я справжня;
- я втрачаю контакт із власним бажанням;
- я можу бути успішною, але не дуже щасливою від цього.
- складність входити в близькість.
Підтримання персони потребує величезної кількості енергії:
- не вилізти за межі образу;
- не показати щось “не те”;
- не втратити контроль над враженням;
- не випасти з ролі;
- не виявитися слабкою, звичайною, хаотичною, надто вразливою ненадійною безвідповідальною
Персона не існує окремо від захистів і адаптаційних частин. Вона виростає з них. Спочатку психіка захищається від нестерпного афекту. Якщо цей спосіб захисту повторюється знову і знову, навколо нього поступово формуються адаптаційні частини — ті внутрішні способи, якими людина намагається більше не потрапляти в той самий біль, сором, безсилля або покинутість. А далі з цих адаптаційних рішень збирається персона — більш цілісний зовнішній образ, у якому з цим світом безпечніше мати справу.
Травматичний досвід- афект загроза - захисти - адаптаційні частини - персона
Підсумки уроку
- Персона — це той образ, через який людина входить у соціальний світ.
- У клінічній логіці персона дуже часто формується як зовнішня форма адаптації. Вона виростає з травми, із середовища, з адаптаційних частин, зі способів виживання.
- Персона будується не просто з побачених образів. Образи — це матеріал. Вирішальним є те, від якого афекту психіка намагається себе врятувати.
- Спочатку персона допомагає. Вона справді може рятувати, вивозити, тримати людину на плаву. Але далі вона може почати обмежувати життя.
- Що сильніше людина зростається з персоною, то важче їй бути різною, спонтанною розслабленою і близькою.
- Підтримання персони потребує великої кількості енергії. Саме тому життя “з фасаду” часто так виснажує.
- Усе, що не входить у дозволений образ себе, не зникає. Воно починає збиратися по той бік персони.