комплексна програма професійного розвитку для психологів

Модуль 2 · Урок 3

Роль середовища у формуванні травми

Середовище — це формуючий досвід

Середовище — це:

  • атмосфера дому;
  • дорослі, які реально присутні в житті дитини;
  • школа, вчителі;
  • тренери;
  • вихователі;
  • старші родичі;
  • і взагалі вся система, в якій дитина день за днем вчиться, що тут вважається нормальним.

Які середовища особливо травматичні

Середовище постійної напруги

Контакт — це місце, де треба зчитувати, передбачати, підлаштовуватися, насторожуватися, постійна готовність до образ сварок і тривоги.

Таке середовище часто формує хронічну внутрішню зібраність, тривожну готовність, неможливість по-справжньому видихнути.

Середовище непередбачуваності

Травматичний вузол тут часто формується навколо переживань:

  • стабільність ненадійна;
  • будь-якої миті все може змінитися;
  • близькість не дає опори, бо вона непередбачувана;
  • щоб вижити, треба весь час зчитувати і пристосовуватись.

У дорослому житті це часто проявляється як:

  • тривожне очікування змін; недовіра до стабільного (такі клієнти часто фантазують про страшні сценарії наперед так багато тривоги);
  • складність розслабитися навіть у хорошому;
  • відчуття, що “зараз щось станеться”; сильна чутливість до мікрозмін у настрої інших.

Середовище емоційного хаосу або драми

Травматичний вузол у такому середовищі може будуватися навколо переживань:

  • емоції небезпечні і некеровані;
  • близькість поглинає;
  • я маю вгадувати, рятувати, заспокоювати або підлаштовуватися;
  • мій стан неважливий.

Тут часто формується:

  • гіперчутливість до емоцій інших; складність відрізняти своє від чужого;
  • втягування в чужу драму; страх конфлікту і одночасно звичка до нього;
  • переживання, що любов завжди змішана з хаосом, тиском або емоційним затопленням.

Середовище емоційної роз’єднаності

У такому середовищі формується не стільки гострий страх, скільки:

  • внутрішня порожнеча;
  • відчуття непотрібності;
  • сумнів, що мене можуть любити просто так, а не за функцію.

Середовище подвійного стандарту

Дитина дуже рано вчиться: є справжнє і є показне. Є те, що можна виносити назовні, і є те, що треба приховати. І тоді психіка починає жити в розриві між зовнішнім і внутрішнім: одна частина знає правду, а інша вчиться представляти правильну версію себе.

В терапії: людина ніби щось відчуває, але автоматично переходить у хорошу, зібрану, “нормальну” версію себе, бо бути справжньою для неї все ще небезпечно.

Середовище, де почуттям немає місця

Почуття не завжди караються прямо, але вони системно не витримуються.

Середовище умовної любові

Дитина дуже рано будує себе як проєкт, як ту, хто має постійно підтверджувати право на любов.

Дорослий клієнт може бути сильним, успішним, функціональним — але всередині жити в логіці: якщо я не достатньо хороший, мене перестануть любити, бачити, обирати.

Середовище, де все пристойно, але все тримається на контролі

  • не можна бути незручним;
  • не можна приносити хаос;
  • не можна сильно відчувати;
  • не можна помилятися;
  • не можна бути по-справжньому чесним, якщо це не вкладається в рамку.

У дорослому житті людина щиро не розуміє, чому їй так важко бути собою. Бо формально жаху ніби не було, але психіка весь час жила під тиском правильності й контролю.

Середовище прямої небезпеки

Психіка вчиться не просто настороженості, а дуже базовому виживанню:

  • швидко зчитувати небезпеку;
  • не розслаблятися;
  • передбачати вибух;
  • завмирати;
  • тікати, відключатися;
  • або тотально підлаштовуватися.

У такому досвіді часто формується зв’язка, де близькість і небезпека не розділяються.

Травматичний вузол тут часто формується навколо:

  • світ небезпечний;
  • розслаблятися не можна;
  • безпека нестабільна;
  • я маю бути готовим;
  • слабкість небезпечна;
  • або я нападу перший, або мене зламають.

Середовище, де життя підпорядковане хворобі або кризі

Травматичний вузол формується навколо:

  • будь-якої миті може статися біда;
  • розслаблятися небезпечно;
  • я маю бути сильним;
  • якщо я не контролюю - все розвалиться.

У дорослому віці це часто проявляється як:

  • гіперконтроль;
  • складність з розслабленням;
  • страх втрати;
  • звичка тягнути все на собі;
  • провина за власне життя.

Середовище формує внутрішні фільтри, через які людина потім сприймає:

  • близькість;
  • допомогу;
  • конфлікт;
  • помилку;
  • вразливість;
  • власні потреби;
  • право займати місце.

Повторюваність і тривалість середовища

Важливо розуміти, що не тільки травматичні конкретні моменти, а середовище також вбудовується в психіку і може бути і прекрасним досвідом, але й травматичним. Досить тонко, через контакт, достатньо тонко несвідомо.

Частина цього впливу відбувається не через свідомість, а через темп, мікровирази, тілесну напругу, спосіб жити і будувати зв’язки.

Підсумки уроку

  • Травматизація — це не тільки окремі події. Це ще й середовище, яке дитяча психіка роками вбирає як норму.
  • Середовище — це також формуючий досвід. Саме в ньому психіка вчиться, який світ, чого чекати від людей і що треба робити, щоб вижити.
  • Травматичне середовище не завжди виглядає як очевидний жах. Це може бути і хронічна напруга, і емоційна роз’єднаність, і подвійний стандарт, і життя під контролем, і умовна любов, і пряма небезпека.
  • Середовище формує не тільки спогади, а внутрішні фільтри, через які людина потім сприймає доросле життя.
  • Навіть у дуже тяжкому середовищі одна стабільна фігура іноді реально змінює масштаб травматизації. Не скасовує її, але не дає психіці остаточно організуватися навколо повної покинутості, хаосу або внутрішньої небезпеки.