Чому люди травмуються по-різному

• Те, що для підлітка буде тяжким спогадом або принизливим епізодом, для маленької дитини може входити в сам фундамент психіки.
• Ранній досвід глибоко йде в тіло, регуляцію, реактивність, а не тільки в слова й спогади.
• Токсичний стрес — може порушувати здоровий розвиток архітектури мозку та інших систем організму.

Один і той самий досвід не однаково діє на різні нервові системи.

Важливі параметри нервових систем:

• швидкість збудження;
• чутливість до стимулів;
• швидкість заспокоєння;
• реакція на новизну;
• переносимість шуму, хаосу, непередбачуваності;
• тривалість афективного циклу.

Чи був поруч хоч один дорослий, який міг бути з дитиною в її станах:

• не лякається дитячого стану;
• не соромить за почуття;
• не зникає, коли дитині погано;
• не робить ще гірше;
• допомагає дитині не залишатися з цим наодинці.

Один епізод і роки життя в певній атмосфері — це не одне й те саме.

Коли досвід повторюється роками, психіка може змінюватися й у самій організації:

• інший базовий рівень тривоги;
• інший образ себе;
• інший тип близькості;
• інший набір захистів;
• інша звичка чекати небезпеки.

Травматичний заряд несе не тільки те, що сталося, а ще й те, що дитина з цього зрозуміла про себе.

Не просто: “зі мною це сталося”, а: “це щось каже про те, хто я”.

Дуже чутлива система

Це дитина, яка швидко зчитує:

• тон;
• напругу;
• шум;
• мікрозміни атмосфери;
• холодний погляд;
• різкість;
• дистанцію.

Такі діти часто легше травматизуються не тільки від прямого нападу, а й від тонкого хронічного неблагополуччя в контакті.

У дорослому віці це часто люди, які:

• “все занадто тонко відчувають”;
• “вимотуються від шуму, хаосу, жорстких людей”;
• “довго не можуть відійти після одного неприємного епізоду”;
• “одразу реагують тілом, коли нервують”.

Більш стійка система

Це дитина, яка:

• не так швидко перевантажується;
• легше переносить новизну;
• не так гостро реагує на кожен мікросигнал;
• швидше повертається в рівновагу після напруги.

Для такої системи один різкий крик або один неприємний епізод не завжди стає травматичним досвідом.

У дорослому віці це можуть бути люди, яким:

• “так, було неприємно, але вони швидко відійшли”;
• “не так легко розхитати”;
• “швидше перетравлюють конфлікти”.

Дитина, якій потрібно більше часу на нове

Така дитина:

• не біжить одразу досліджувати;
• спочатку зупиняється;
• придивляється;
• звикає повільніше;
• гірше переносить непередбачуваність;
• насторожується перед новими людьми, просторами, змінами.

Для цієї нервової системи середовище, де багато хаосу, емоційних зривів, різких змін, нестабільності або лякаючого дорослого, може бути набагато травматичнішим, ніж для більш швидкої яка рветься вперед дитини чи системи яка більш швидко адаптується.

У дорослому віці це часто люди, які:

• не люблять різких перемін;
• довше входять у нові колективи;
• спочатку придивляються, а потім вже розкриваються; це їх така впізнавана стратегія
• гірше почуваються поряд із непередбачуваними, вибуховими людьми;
• довше звикають.

Система, яка швидко спалахує

Така дитина:

• швидко збуджується;
• швидко входить у сильну реакцію;
• важче переносить фрустрацію;
• швидше йде в крик, сльози, злість, перевантаження;
• може бути енергійною, реактивною, емоційною, спонтанною.

Важливо розуміти що є певне поєднання реактивної системи і середовища, яке цю систему не витримувало, соромило або ламало.

У дорослому віці це можуть бути люди, які говорять:

• швидше заводяться;
• часто шкодують про різке емоційне реагування;
• відчувають що їх реактивність і емоційність може бути проблемою.

Зовні тихий, всередині перевантажений

Це дитина, яка:

• не обов’язково виглядає “проблемною”;
• не обов’язково багато кричить або бунтує;
• може здаватися дуже зручною, тихою, “золотою”;
• але всередині носить багато напруги.

Така дитина може не показувати зовні, наскільки їй важко, але психіка при цьому все одно глибоко перевантажується. І це можна побачити по симптомах: безсоння, часті хвороби.

У дорослому віці це люди, які часто кажуть:

• “що ззовні спокійні, але всередині весь час напруження”;
• “ніби тримаються, але тіло постійно зібране”;
• “не завжди показують, наскільки їм важко”.

• Люди травмуються по-різному Травма формується на перетині віку, нервової системи, середовища, тривалості досвіду і того значення, яке психіка йому надала.
• Вік має значення: чим менша дитина, тим глибше досвід входить в регуляцію, безпеку і базову організацію психіки.
• Нервові системи різняться. Для однієї дитини сильнішим травматичним фактором буде крик і прямий тиск, для іншої — хронічний холод, непередбачуваність або тонкий, але постійний розрив контакту.
• Наявність хоча б одного дорослого, який не лякається дитячого стану, не соромить і не зникає, дуже сильно змінює травматичний вплив досвіду.
• Повторюваність і тривалість можуть перебудувати сам спосіб організації психіки.
• Один із найважливіших травматичних механізмів — це те значення, яке дитина дала досвіду, і той висновок, який вона зробила про себе.