Що реально змінює терапія в роботі з травмою

Усвідомлення дає важливу річ для глибокої роботи: простір між стимулом та реакцією, але це тільки перший крок.

• По-перше — травмована частина отримує контакт. Терапевт бачить її, витримує те, що вона несе, не відкидає і не знецінює. Це може бути першим досвідом, де цей рівень болю взагалі хтось витримав поряд. Сам цей досвід змінює багато чого і в психіці, і в тілі, і в нервовій системі.
• По-друге — вона може говорити і стає почутою . В терапії людина може проговорити те, що ніколи не мала права або можливості сказати.
• По-третє — вона починає отримувати інформацію, що все закінчилося через повторюваний досвід безпеки. Через те, що в терапевтичних стосунках знову і знову відбувається щось інше ніж тоді.

Вікно толерантності - діапазон активації нервової системи, в якому людина може функціонувати, думати, відчувати і залишатися в контакті з реальністю.

Терапія розширює це вікно через кілька механізмів:

• Через регуляцію в стосунках. Терапевт спокійний - клієнт у афекті: нервова система клієнта отримує досвід: цей рівень інтенсивності можна витримати і залишатися в контакті.
• Через поступове наближення до важкого матеріалу. Психіка дозовано вчиться, що можна торкнутися болючого і повернутися назад.
• Через тілесну роботу. Через здатність помічати тілесні сигнали.

Коли вікно розширюється — людина може більше:

• стосунків;
• здорових конфліктів;
• розуміння власних бажань;
• здорової агресії;
• близькості;
• ризику в житті чи в діяльності.

Посилення рефлексивної функції - здатність утримувати в розумінні і свій внутрішній стан і стан іншої людини одночасно, бачити себе як суб’єкта з внутрішнім світом і бачити іншого так само.

Зміцнена рефлексуюча доросла частина починає брати управління без злиття з травмованими частинами. Людина може відчути страх покинутості — і одночасно знати, що це страх. Може увійти в конфлікт з контролем над афектом і спокійно донести, що для неї важливо. З’являється внутрішній спостерігач, здатний тримати трохи більше ніж одну точку зору одночасно.

Повернення до цілісності розщепленого Self. Через терапію Self поступово стає зв’язнішим: частини починають чути одна одну, між ними з’являється контакт, і людина відчуває себе не розірваною зсередини, а — цілою.

Людина починає жити набагато ближче до того, чого вона насправді хоче, а не до того, чим керують автоматичні патерни, травмовані частини, базові стани і сценарії. Між бажанням і дією з’являється зв’язок.