Шокова, або подієва травма
Це гострий травматичний досвід: аварія, напад, насильство, катастрофа, різка втрата, ситуація, де є пряма загроза життю або цілісності.
Хронічна травматизація
Це не один епізод, а тривалий досвід, який знову і знову перевантажує психіку.
Травматизація розвитку (розвиткова травма)
Це хронічна або повторювана травматизація в дитинстві, яка відбувається в період формування психіки й впливає на базове переживання себе, регуляцію афекту, прив’язаність і внутрішній конфлікт.
Важливо!
Травматичний вплив буває не тільки через акт дії, а й через акт упущення.
Травматизація розвитку закладає у фундамент психіки:
- що таке світ; хто я в цьому світі;
- чи можна мені хотіти; чи можна мені злитися;
- чи безпечно бути спонтанним активним і проявленим;
- як зберігається контакт;
- що треба робити, щоб не втратити контакт, зв’язок з іншим;
- яким треба бути, щоб вижити і залишитися в любові.
Чому ранній досвід має таку силу
Найраніший період: немовля і дуже ранній вік
На цьому рівні закладається база:
- світ більш безпечний чи більш небезпечний;
- мене в дистресі регулюють чи ні;
- моя нервова система може повертатися в спокій чи ні;
- спокій стабільний чи все постійно йде в перевантаження.
Як це може проявлятися пізніше:
- фонова тривожність;
- сильніша реактивність на стрес;
- труднощі із заспокоєнням;
- підвищена чутливість до перевантаження;
- тілесне напруження;
- гірша переносимість невизначеності й відсутності опори.
Тут найважливіше:
безпека / відгук / тілесне заспокоєння / ритм контакту -
стабільний чи ні / присутність / передбачуваність.
Травматизація більше впливає на базову регуляцію і базове відчуття безпеки.
Раннє дитинство — від року до трьох
Дитина починає дізнаватися:
- можна їй хотіти чи ні;
- безпечно їй бути окремою чи ні;
- можна їй мати свою волю чи ні;
- що відбувається, коли вона не зручна.
Постають дуже важливі для психіки питання:
- що відбувається зі мною, коли я чогось хочу? коли я не згоден?
- що відбувається зі мною, коли я роблю по-своєму?
- що відбувається зі мною, коли я кличу, плачу, вимагаю, злюся?
Якщо в цей період дитина системно отримує:
- сором;
- жорсткий тиск;
- залякування;
- розрив контакту;
- покарання за своє “не хочу”;
- приниження за гнів, впертість, плач або бажання.
То можуть складатися висновки:
- мої бажання небезпечні;
- моя злість небезпечна;
- якщо я не зручний, мене перестають любити;
- щоб бути в контакті, треба відмовитися від себе;
- по-своєму робити небезпечно.
Тут дитина вже справді починає отримувати відповіді на питання:
який я, коли я активний / хочу / відмовляюся / не погоджуюся.
Більше оформлюється розуміння хто я і хто інший
Дошкільний вік
Тут оформлюється:
- ініціатива, проявленість;
- цікавість, гра;
- роль, місце;
- сором, вина;
- право бути помітним.
Саме тут дуже боляче:
- висміювання, приниження
- знецінення; покарання за помилку;
- любов тільки за правильність;
- постійне порівняння;
- сором за прояв.
І тут вже дуже чітко можуть складатися висновки:
я неправильний / я смішний / мені краще не показувати себе /
проявлятися небезпечно / щоб мене приймали, я маю бути ідеальним.
Молодший шкільний вік
На перший план виходять:
- оцінка, навчання;
- результат, компетентність;
- місце серед інших;
- порівняння;
- сором за неуспіх;
- любов за досягнення.
Можуть жорстко фіксуватися висновки:
- я недостатній;
- я гірший;
- якщо я не найкращий, мене не видно;
- мене можна любити тільки за успіх.
Як із цього формується травма
травма = афект + базове переживання світу+ висновок про себе + висновок про іншого і контакт +адаптаційна стратегія.
Травмована частина і адаптаційна частина
Травмована частина
Там зберігаються:
- афект;
- біль;
- сором;
- страх;
- безсилля;
- покинутість;
- і той висновок про себе, який психіка зробила в цьому досвіді.
Адаптаційна, або захисна, частина
Це той спосіб, який психіка починає будувати, щоб туди більше не потрапляти.
Наприклад:
я буду зручним / я нічого не буду хотіти /
я буду сильною / я все буду контролювати /
я буду найкращим / я не буду злитися /
я не буду потребувати.
Підсумки уроку
- Травма буває різною, але в цьому модулі нас особливо цікавить травматизація розвитку — та, що входить у сам фундамент психіки.
- У ранньому віці психіка не просто щось переживає. Вона одночасно з цього досвіду будує картину світу, себе інших і стосунків.
- Для дитини дорослий — це не просто людина поруч. Це виживання, безпека, регуляція і дзеркало.
- Травматичний досвід стає травмою тоді, коли для психіки його занадто багато, а прожити і переробити його в контакті не виходить.
-
Усередині часто залишаються 4 речі:
афект, висновок про себе про іншого і адаптаційна стратегія.